Школа майбутнього першокласника

 


 Хто подає документи для вступу дитини до 1 класу?

Документи подаються одним з батьків дитини (їх законними представниками) особисто до 31 травня.

    Які необхідні документи для зарахування до 1 класу?

Необхідно одному з батьків до 31 травня надати:

заяву про зарахування,

копію свідоцтва про народження дитини (пред’являється оригінал);

оригінал медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089.


   Чи необхідна присутність дитини при подачі документів до 1 класу?

Присутність дитини під час подання заяви про зарахування, жеребкування або її зарахування не є обов’язковою і не може вимагатися працівниками закладу освіти чи бути умовою її зарахування.

 Хто має право першочергового зарахування до 1 класу?

Першочергово до 1 класу зараховуються діти, місце проживання яких чи одного з батьків на території обслуговування закладу освіти підтверджене документально, які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі, чи дітьми працівників цього закладу освіти, чи випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти (у разі його наявності). Особливості зарахування дітей до закладів освіти, які здійснюють освітню діяльність з урахуванням міжнародних договорів України, можуть визначатися цими договорами.

Роль батьків в успішній адаптації дитини до навчання у школі 


Першого вересня тисячі дітей уперше переступлять поріг школи і стануть учнями. 
Батьків цікавить питання: чому саме в шість років дитина має йти до школи? Адже раніше в перший клас ішли в сім, навіть у вісім років і встигали опанувати шкільну програму! 
Відомий педагог Ш.О.Амонашвілі у своїй книзі «В школу – з шести років» пояснює це так. По-перше, шестирічний вік - найбільш сприятливий період розумового розвитку і соціальної підготовки дитини. Прихід до школи забезпечує організоване, систематичне навчання і виховання дитини, що є умовою її цілеспрямованого розвитку, і якщо не скористатися цією нагодою, задатки дитини можуть не розкритися повною мірою. По-друге, сучасна шестирічна дитина готова до початку шкільного життя, оскільки має достатній рівень психофізичного, інтелектуального, емоційного, комунікативного розвитку і готова засвоювати програмовий матеріал першого класу. 
Крім того, потрібно зважити на таке: до семирічного віку, як правило, дитина вміє читати, виконувати обчислення, розв’язувати нескладні задачі. Тож коли семирічна дитина приходить у перший клас, вчитися їй нецікаво, оскільки рівень матеріалу, який їй пропонується, за своєю складністю виявляється нижчим, ніж той, який дитина може опанувати. За теорією Л.С.Виготського, зміст навчання, яке нині пропонується для дитини шестирічного віку, не знаходиться у зоні найближчого розвитку семирічної дитини, тому не викликає в неї інтересу до навчання. По-третє, збільшення терміну навчання дитини в початковій школі дає можливість збільшити час на вивчення рідної мови, математики, природознавства тощо. 
Психологи й методисти стверджують: недовантажити дитину так само погано, як і перевантажити. Якщо п'ятирічний малюк навчився читати, опанував основні правила арифметики і може зосереджено займатися якоюсь справою більше 15 хвилин, до школи він готовий. 
Дітям, з якими вдома практично не займаються, теж краще йти в школу рано. Чим довше вони залишаються одинаками у власній родині, тим більше будуть відставати в подальшому. 
Вітчизняні психологи та педагоги пропонують орієнтуватися на індивідуальні психологічні особливості дитини. Крім зрілості інтелекту і широти світогляду, слід ураховувати емоційну та комунікативну готовність. Тому фахівці не радять віддавати дітей до школи раніше 6 років без попередньої консультації з психологом. 
Мине небагато часу, і ваш син чи дочка стане першокласником, учнем. Ця подія помітно змінить життя дитини. Як показує досвід, не всі діти готові до таких змін у їхньому житті. Деяким першокласникам, навіть із високим рівнем інтелектуального розвитку, непросто пристосуватися до навантаження, яке лягає на їхні плечі з початком шкільного навчання. Сюди ж додаються проблеми зі зміною в режимі, засвоєнням шкільних норм і правил поведінки, налагодженням взаємин з учителем та однокласниками. Перший рік навчання в школі – надзвичайно складний для дитини, оскільки їй потрібно адаптуватися до нових умов життя, нового виду діяльності, нових обов’язків та нового статусу. 
Слід наголосити, що процес адаптації дитини до школи, шкільного навчання розглядається вченими в декількох аспектах: біологічному, психологічному та соціальному. Біологічний аспект передбачає пристосування першокласника до нового режиму навчання й життя. Психологічний аспект полягає в прийнятті дитиною нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Соціальний аспект адаптації пов’язується зі входженням дитини до учнівського колективу. 
Проаналізуймо такі твердження. 
• Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше. 
• Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей. 
• На мій погляд, чотири уроки — завелике навантаження для моєї дитини. 
• Важко бути впевненим, що вчителі початкових класів добре розуміють дітей. 
• Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчителька — її власна мама. 
• Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, лічити і писати. 
• Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити. 
• Боюся навіть думати про те, що моя дитина вдень не спатиме. 
• Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла людина. 
• Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучалась із матір’ю. 
• Початкова школа, по-моєму, рідко здатна чого-небудь навчити. 
• Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини. 
• Моя дитина, на мою думку, значно слабша за своїх однолітків. 
• Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини. 
• Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо до школи разом!»
Зрозуміло, що в цих твердженнях розкрито типові труднощі, з якими стикається дитина в адаптаційний період шкільного навчання. Завдання дорослих – допомогти дитині якомога швидше їх подолати. 
Адаптаційний період першокласників супроводжується такими процесами: 
• відбувається фізіологічне підлаштовування діяльності функціональних систем організму першокласника до змін у режимі і навантаженні; 
• формуються, розвиваються й засвоюються способи і прийоми нової діяльності – процесу навчання; 
• через емоційну сферу першокласника здійснюється оцінка змін у навколишній реальності як суб'єктивно комфортних або дискомфортних і відповідно до неї відбувається регулювання його поведінки і діяльності. 

Поняття адаптації безпосередньо пов’язане з поняттям «готовність дитини до школи». У зв’язку з цим виокремимо ще один чинник, який сприятиме успішній адаптації дитини до шкільного навчання – її підготовка до школи. Це перше, на чому мають зосередити свою увагу батьки майбутніх першокласників. 

Тест для батьків «Чи готова дитина до школи?» 

На кожне питання дайте відповідь «так» чи «ні». 
• Чи хоче ваша дитина йти до школи? 
• Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво? 
• Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою, що потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)? 
• Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей? 
• Чи вміє ваша дитина скласти розповідь за картинкою, не коротшу, ніж із п’яти речень? 
• Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів? 
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами? 
• Чи вміє ваша дитина читати (по складах або цілими словами)? 
• Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад? 
• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання? 
• Чи правильно, що ваша дитина має «тверду» руку? 
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки? 
• Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)? 
• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину? 
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин? 
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)? 
• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо? 
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції? 
Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх: 
15—18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати. 
10—14 — ви на правильному шляху: дитина багато чого навчилася. А запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати. 
9 і менше — зверніть увагу на те, чого не вміє дитина. Почитайте спеціальну літературу. Намагайтеся приділяти більше часу заняттям і спілкуванню з дитиною. 

Тест для дитини 
Прочитайте дитині наступні твердження і запитайте, згодна вона з ними чи ні. За кожну позитивну відповідь поставте один бал. 
1. У школі в мене буде багато нових друзів. 
2. Мені дуже цікаво, які в школі уроки. 
3. Я хочу дружити з усіма однокласниками. 
4. Я хочу, щоб уроки були довшими, ніж перерви. 
5. Цікаво, як виглядає класна кімната. 
6. Я обов'язково буду вчитися добре. 
7. Канікули – це найкраще в шкільному житті. 
8. Я думаю, що в школі цікавіше, ніж у дитячому садку. 
9. Я хочу швидше піти в школу, адже багато моїх друзів – першокласники. 
10. Якби можна було, я б пішов в школу ще торік. 
Підрахуйте результати. Можливо, результат тесту не виправдав ваших очікувань, і ви побачили, що ваш син чи дочка поки ще не зовсім готові йти до школи. Не засмучуйтеся, адже у вас ще є час, щоб зацікавити дитину, показати, що в школі їй може бути дуже цікаво. 
Початок навчання дитини в школі – це передовсім іспит на зрілість сім'ї, у якій вона росте й розвивається. Батьки мають знати, що діти, які відвідували дитячий садок, до шкільного життя звикають легше. Якщо ж дитина до школи здебільшого знаходилася вдома, готувати її треба ретельніше. Йдеться не про вміння читати чи писати. Важливішим є стан її здоров'я, психологічне налаштування на шкільне навчання, уміння спілкуватися з однолітками. 

Чого НЕ МОЖНА робити батькам 
1. Будити дитину в останній момент перед виходом до школи, пояснюючи це собі та іншим великою любов'ю до неї. 
2. Годувати дитину перед школою і після неї сухою їжею: бутербродами, сухариками, чіпсами тощо, пояснюючи це собі 
та іншим, що дитині така їжа подобається. 
3. Вимагати від дитини тільки високих навчальних результатів. 
4. Забороняти гратися іграшками, брати їх до школи. 
5. Змушувати дитину спати вдень після уроків або позбавляти її цього права. 
6. Кричати на дитину. 
7. Сварити дитину, особливо перед сном, перед початком уроків, коли вона не дуже добре почувається, у присутності 
інших людей. 
8. Змушувати багаторазово читати один і той текст, переписувати в зошит із чернетки. 
9. Дозволяти дивитися телевізор чи працювати за комп'ютером більше 40 – 45 хвилин в день. 
10. Дозволяти дивитися перед сном страшні фільми і грати в галасливі ігри. 
11. Стримувати рухову активність дитини у вільний від уроків час. 
12. Розмовляти з дитиною про її шкільні проблеми зверхньо, гнівно і повчально. 
13. Не прощати дитині її помилки і невдачі. 










Комментариев нет:

Отправить комментарий